Кафе У Жеки - Форум СТБ

Резервная площадка Кафе У Жеки Форума СТБ


Вы не подключены. Войдите или зарегистрируйтесь

Кафе У Жеки - Форум СТБ » Кафе "У Жеки" » Мансарда » Маленький столик за углом » Маленький столик за углом - Том I

Маленький столик за углом - Том I

На страницу : Предыдущий  1 ... 34 ... 65, 66, 67  Следующий

Предыдущая тема Следующая тема Перейти вниз  Сообщение [Страница 66 из 67]

Старушечка

avatar
Эксперт
Эксперт
Первое сообщение в теме :



Замечательный дубовый столик для друзей в уютной кафешке. Тут можно постишить, посмешить, поздравить с праздниками и просто поесть виртуальных пироженок. Фотки котиков, собачек и ежиков приветствуются. Фотки политиков запрещены (но если смешно, то можно) Заходите, хозяйка вас ждет!


Масёк

avatar
Catman
MaleFactor пишет:Эфир ни о чем. Ни одного сколько0-нибудь стоящего номера. Зато пошлятины выше крыши.
да. Худший эфир из трех состоявшихся. Пока.

MaleFactor

avatar
ADMIN
Мне и последний номер мимо, хотя девочки хорошие.


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

Масёк

avatar
Catman
. Лучший номер на сегодня, но не пойму что это..
меня выбросило ща...

фосфорная доска. что ли?

MaleFactor

avatar
ADMIN
Масёк пишет:. Лучший номер на сегодня, но не пойму что это..
меня выбросило ща...

фосфорная доска. что ли?

Меня тоже раз выбросило.
А лучше бы выбросило Элю. Из передачи


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

MaleFactor

avatar
ADMIN
Ооо, голый Пизя с пирожком в районе талии Ну чем еще можно меня заманить посмотреть детское шоу еще раз?...


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

Масёк

avatar
Catman
ну ч то ж, хоть один номер был на высоте и нас удивил, полагаю...
Девушки! Пасибки за компанию!" Айда на Попкорн?

MaleFactor

avatar
ADMIN
Масёчек, спасибо за компанию))) Будешь смотреть "Ивана Васильевича" на десерт?


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

MaleFactor

avatar
ADMIN
Масёк пишет:ну ч то ж, хоть один номер был на высоте и нас удивил, полагаю...
Девушки! Пасибки за компанию!" Айда на Попкорн?

Не, у меня компьютер глючит, и вахта у плиты еще не закончилась


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

Масёк

avatar
Catman
MaleFactor пишет:Масёчек, спасибо за компанию))) Будешь смотреть "Ивана Васильевича" на десерт?
не. Я уже переключился на Новый. Там фантастика: молодые годы Энтерпрайза и мистера Спока

MaleFactor

avatar
ADMIN
Масёк пишет:не. Я уже переключился на Новый. Там фантастика: молодые годы Энтерпрайза и мистера Спока

Татышо!...
Переключила, так это новый фильм. А я уж было подумала, что Новый начал крутить TOS... эх...)


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

Старушечка

avatar
Эксперт
Эксперт
MaleFactor пишет:

Нет, но думаю начать
Не стоит. Дурные привычки лучше не заводить.....

Старушечка

avatar
Эксперт
Эксперт
Ушла ,всех лю

Масёк

avatar
Catman
 Усім вітання!!! 
Починаймо день з Днюхи Юрія Андруховича!!! 56!!! Віват!!!


             
"Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов'язково з нами трапляється. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так"                                                         Юрій Андрухович                             "Дванадцять обручів"  

Спойлер:

еСеСеСеРівська етика вся сконцентрована у вислові «Хочешь жить — умей вертеться». Її доповнювала ще така: «Наглость — второе счастье». Ці народні мудрощі відригуються нам досьогодні.
Юрій Андрухович «Лексикон інтимних міст»
 
     
Спойлер:

Сьогодні свій 56 День народження відзначає Юрій Андрухович (1960), український письменник, перекладач. Випускник Українського поліграфічного Інституту у Львові та Вищих літературних курсів при Літературному інституті ім. М.Горького в Москві. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича. Відомий як співзасновник літературної групи «Бу-ба-бу» («Бурлеск-Балаган-Буфонада») та популяризатор сучасної української літератури в Європі. Найвідомішими творами письменника стали «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) та «Переверзія» (1996). Лауреат премії імені Ханни Арендт «за політичне мислення в інтелектуальній та культурній діяльності». Автор перекладів українською мовою п’єс «Гамлет» і «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра й американських поетів-бітників «День смерті пані День». Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу». Твори письменника перекладені дванадцятьма мовами (англійською, німецькою, польською, угорською, шведською тощо). Деякі вірші покладені на музику та виконуються такими гуртами як «Мертвий півень», «Плач Єремії», «Karbido» (Польща).

ВОКЗАЛ
отут ми прагнемо сісти в потрібний поїзд 
слідуючи за дороговказами поспішаємо 
крізь тісні коридори між клунками й валізами 
нам ніколи вгору глянути де під кулястим склепінням 
повисла запорошена й тьмяна 
флорентійська люстра 
стискаємо спітнілі мідяки як пружину 
шикуємося в безладні черги 
над нами гіпсовий настінній путті десятих років 
дме в позолочений ріжок іноді 
глянемо в бік знудженої блондинки 
що притулившись до колони їсть яблуко 
врешті виринаємо 
на пропахлому пивом і трояндами пероні 
когось цілуємо просимо не забувати сумніваємося 
чи потрапили на своє місце 
аж поки не відірвемось від землі 
і м’яко рушимо 
заспокоєні дивимось з вікон як жовкнуть 
перші дерева в приміських лісах 

Спойлер:

And the third angel sounded
Один із недобитих в дев'яносто першому
перестрів мене, підбитого, серед нічного Львова.
Нічний Львів переважно належить їм -
я, напевно, єдиний, хто про це знає.
Він також хотів пива, як виявилось,-
п'яний мародер, учасник бойових дій і т.д.

"Брат! - казав до мене. - Брат! Піва кончілась,
ти прєдставляєш? Піва кончілась, жена ушла!"

Я не знав, що буває на світі такий розпач.
Мені все причувалося щось про третину вод
і полин.
Ангел у футболці з третім номером ішов по небу
зі своєю дурнуватою дудкою.

Ми обійнялися, ніби перед стратою.
Перепрошую, перед стартом.

Постріл
Ти заповзеш,нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
поправиш ружу й посміх Казанови
і сам собі накажеш: кроком руш

до кабінету, де -- вершина змови.
Тебе чекає мрець -- очей не мруж,
а, вихопивши револьвер із руж,
спрямуй на нього дуло тридюймове.

Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
а він повільно зсунеться на килим,
потягне канделябр і паламар.

Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
і, розпізнавши натяки астральні,
почуєш, як видзенькує комар.
Спойлер:

Масёк

avatar
Catman
И еще Андрухович...
Спойлер:

ЕЛЕГІЯ ПІСЛЯНОВОРІЧНОГО РАНКУ
Це — спроба написати вірш про нас. 
І про нашу учту, молоду і п'яну. 
Яке вино, яку хмільну оману 
вливав у юні горла щедрий час! 
Ми так жили, немов співали джаз. 

Хоча не джаз, а камерні концерти 
зринали нас, і ми ішли в снігах 
на гору, де ліси росли і птах 
кричав про щось таємне і відверте, 
і від любові можна було вмерти. 
Чи хто за нами йшов по тих слідах? 

Ти, Ігоре, сурмив у свій ріжок, 
в якому всі музики триста років 
шукали кайф і висновки глибокі, 
а нам зостались метушня і шок, 
і птах оцей, і молодий сніжок. 

Але яке внизу лежало місто! — 
достоту, як завершений офорт. 
Наш подих цвів і рвався із аорт… 
Читались вежі злагоджено й чисто, 
і я старого пса покликав свистом, 
так ніби то був бройґелівський хорт. 

Та я забув, либонь, про головне: 
йшов рік новий, те діялося в січні. 
В будівлях спали мляві й анемічні 
гуляки, що набралися до не- 
пристойності. А ти пекла мене, 

щоразу інша, не така. Ще з ночі — 
тi дві руки у мене на плечах 
я пам'ятав, і темне щось в очах. 
Але який кретин повірить в очі? 
Я підбирав ключі, слова пророчі, 
хоча на ранок мій поет зачах… 

Ага, внизу трамвай сумирно повз — 
такий порожній, мов нікому діла 
вже не було. Якась душа летіла 
над ним, промерзла, і дзвеніла повз 
Петра й Павла в задумі чуйних поз… 

Як тяжко повертатись на рівнину, 
скотитись по гладенькій мерзлоті, 
чи з'їхати, як я, на животі 
в ту вуличку, що вигинала спину, 
під маскарона бороду цапину, 
де пияки, трамваї і святі, 

де, все одно недремна, мов радар, 
націлений на сни, чигала зрада, 
а вихудлий біблійний виноградар 
на брамах був розіп'ятий, сподар. 
А з радіол шипів різдвяний дар 
(хоча його й забрязкала естрада). 

Туди, де всюди відбувався сон — 
тяжкий, похмільний, післяноворічний, 
туди, де кожен п'яний був зустрічний, 
а всі зустрічні — п'яні. В унісон 
співали ми, забувши про фасон. 

Хоч ми й були, мов мандрівні актори, 
і в нас був Ігор, він сурмив, як ас. 
Якась наївна віра у Парнас, 
чи то в Прованс,— але рушала гори!.. 
Отак ми йшли, немов сліпі у море,— 
і ти, і я, і всі навколо нас…

1993 (?)

 пошалил в 1960-м...  

Спойлер:

Bad Company
Грицько – як усі тенори, педераст. 
Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон. 
Тарас – пияк і шланH, особливо на службі. 
Панько – графоман, а Марко – я сам не знаю, что несу. 
Панас мудодзвін, Борис буквоїд, 
Якович – атеїст кінчений, духовидець. 
Леська і Олька лесбіянки. 

Що й казати – паскудне товариство. 
Але в XX столітті картина має ще гірший вигляд: 
Павло Григорович – істинний сковородинець, так само тенор, арфістка. 
Максим Тадейович – мало що балабол, то ще й поляк. 
Бажан – жид, Фітільов – кацап. 
Мовчу про Бургардта і Йогансена. 
Микола Зеров: був би нічого, 
Тільки от зуби зіпсовані. 
Інженер Маланюк з кадетською виправкою, 
прямий, як єдина звивина. 
Доктор Донцов, ще пряміший, 
з руками чистими навіть після гри в карти. 
Доктор Кандиба, розвідник надр. 
Доктор Петров, просто розвідник. 
Потім ще пару чекістів, два-три комуняки, 
десяток академіків 
і – наввипередки, хто кого швидше здасть. 

Самовбивць замало як на велику літературу, 
ну та нічого. 

Література могла бути іншою, 
казав мій приятель, але дивися, дивися, хто це робив! 
Виключно живі люди: невдахи, пристосуванці, мученики. 
Самі тобі зболені, хворі, скулені, 
саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне. 
Література не могла бути іншою. 
Слава Богу, що дав нам саме таку – небораками писану. 

Обличчя перекошене, піт на скронях, 
сухість у роті, запах сірки, нудота, 
темний глухий підвал. 
Надобраніч, класики, поговоримо завтра. 
Здерта шкура Гомбровича 
безгучно падає вниз. 

теж, з 60-х...
* * *
Травень є травень. І ми неповторно живі, 
й наші сади мов ліси з непролазною тінню. 
Скільки тепла подаровано цьому камінню, 
світла — цим вікнам, підземного тління — траві? 

Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів? 
Травня несем на собі неспокійну відзнаку: 
тут, між великістю каменя й малістю злаку, 
чи не обернеться милість природи на гнів? 

Скільки на наших очах облетіло кульбаб? 
Що залишається — стебел пусте безголів’я? 
Мислячих стебел розкішно-густе пустослів’я? 
Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап. 

Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине. 
Ми поспішаємо жити, немов після мору. 
Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору, 
ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне

Спойлер:


Масёк

avatar
Catman
Занимаясь Андруховичем, нашел вот  что ( у Делонки):
не знал о такой поэтессе - Солякова..

Кошки ходят аккуратно,
Очень-очень аккуратно!
Аккуратно наступают серой лапкой в белый сахар,
Перешагивают кофе,
И усато-гордый профиль
Застывает над тарелкой, без единой капли страха.

Кошки ходят аккуратно
Очень-очень аккуратно,
Грациозно и спокойно залезают на гардину
И по шторам аккуратно
Опускаются обратно
И волною выгибают гуттаперчевую спину.

Обтекают плавно вазу
(Удовольствие для глаза!),
Не спеша, переступают через крошки... Осторожно,
Мягко-мягко на носочках,
Аккуратно очень-очень
На железный лист проходят, думая, что он надёжный…

Кошки ходят аккуратно…
Очень-очень аккуратно!
Только лист, а следом – чашка, падают под жуткий грохот!
На испуганную кошку,
Рассыпая на пол крошки,
И опять всё затихает. Значит, всё не так уж плохо…

Значит, снова любопытно:
Что там крышечкой прикрыто?
Значит, снова кошки ловко прыгают на спинку стула…
Им ужасно интересно:
Чем там пахнет так чудесно
Грохот стих… И совесть тоже тем же ветром с кошек сдуло.

Я.Солякова

Спонсируемый контент

Предыдущая тема Следующая тема Вернуться к началу  Сообщение [Страница 66 из 67]

На страницу : Предыдущий  1 ... 34 ... 65, 66, 67  Следующий

Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения