Кафе У Жеки - Форум СТБ

Резервная площадка Кафе У Жеки Форума СТБ


Вы не подключены. Войдите или зарегистрируйтесь

Кафе У Жеки - Форум СТБ » Кафе "У Жеки" » Мансарда » Маленький столик за углом » Маленький столик за углом - Том II

Маленький столик за углом - Том II

На страницу : Предыдущий  1, 2, 3 ... 34 ... 67  Следующий

Предыдущая тема Следующая тема Перейти вниз  Сообщение [Страница 2 из 67]

Масёк

avatar
Catman
Первое сообщение в теме :



Замечательный дубовый столик для друзей в уютной кафешке.Тут можно постишить, посмешить, поздравить с праздниками и просто поесть виртуальных пироженок. Фотки котиков, собачек и ежиков приветствуются. Фотки политиков запрещены (но если смешно, то можно) Заходите, хозяйка вас ждет!


Кантілєна

avatar
Гуру
Гуру
Масёк пишет:И еще Андрухович...
Спойлер:

ЕЛЕГІЯ ПІСЛЯНОВОРІЧНОГО РАНКУ
Це — спроба написати вірш про нас. 
І про нашу учту, молоду і п'яну. 
Яке вино, яку хмільну оману 
вливав у юні горла щедрий час! 
Ми так жили, немов співали джаз. 

Хоча не джаз, а камерні концерти 
зринали нас, і ми ішли в снігах 
на гору, де ліси росли і птах 
кричав про щось таємне і відверте, 
і від любові можна було вмерти. 
Чи хто за нами йшов по тих слідах? 

Ти, Ігоре, сурмив у свій ріжок, 
в якому всі музики триста років 
шукали кайф і висновки глибокі, 
а нам зостались метушня і шок, 
і птах оцей, і молодий сніжок. 

Але яке внизу лежало місто! — 
достоту, як завершений офорт. 
Наш подих цвів і рвався із аорт… 
Читались вежі злагоджено й чисто, 
і я старого пса покликав свистом, 
так ніби то був бройґелівський хорт. 

Та я забув, либонь, про головне: 
йшов рік новий, те діялося в січні. 
В будівлях спали мляві й анемічні 
гуляки, що набралися до не- 
пристойності. А ти пекла мене, 

щоразу інша, не така. Ще з ночі — 
тi дві руки у мене на плечах 
я пам'ятав, і темне щось в очах. 
Але який кретин повірить в очі? 
Я підбирав ключі, слова пророчі, 
хоча на ранок мій поет зачах… 

Ага, внизу трамвай сумирно повз — 
такий порожній, мов нікому діла 
вже не було. Якась душа летіла 
над ним, промерзла, і дзвеніла повз 
Петра й Павла в задумі чуйних поз… 

Як тяжко повертатись на рівнину, 
скотитись по гладенькій мерзлоті, 
чи з'їхати, як я, на животі 
в ту вуличку, що вигинала спину, 
під маскарона бороду цапину, 
де пияки, трамваї і святі, 

де, все одно недремна, мов радар, 
націлений на сни, чигала зрада, 
а вихудлий біблійний виноградар 
на брамах був розіп'ятий, сподар. 
А з радіол шипів різдвяний дар 
(хоча його й забрязкала естрада). 

Туди, де всюди відбувався сон — 
тяжкий, похмільний, післяноворічний, 
туди, де кожен п'яний був зустрічний, 
а всі зустрічні — п'яні. В унісон 
співали ми, забувши про фасон. 

Хоч ми й були, мов мандрівні актори, 
і в нас був Ігор, він сурмив, як ас. 
Якась наївна віра у Парнас, 
чи то в Прованс,— але рушала гори!.. 
Отак ми йшли, немов сліпі у море,— 
і ти, і я, і всі навколо нас…

1993 (?)

 пошалил в 1960-м...  

Спойлер:

Bad Company
Грицько – як усі тенори, педераст. 
Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон. 
Тарас – пияк і шланH, особливо на службі. 
Панько – графоман, а Марко – я сам не знаю, что несу. 
Панас мудодзвін, Борис буквоїд, 
Якович – атеїст кінчений, духовидець. 
Леська і Олька лесбіянки. 

Що й казати – паскудне товариство. 
Але в XX столітті картина має ще гірший вигляд: 
Павло Григорович – істинний сковородинець, так само тенор, арфістка. 
Максим Тадейович – мало що балабол, то ще й поляк. 
Бажан – жид, Фітільов – кацап. 
Мовчу про Бургардта і Йогансена. 
Микола Зеров: був би нічого, 
Тільки от зуби зіпсовані. 
Інженер Маланюк з кадетською виправкою, 
прямий, як єдина звивина. 
Доктор Донцов, ще пряміший, 
з руками чистими навіть після гри в карти. 
Доктор Кандиба, розвідник надр. 
Доктор Петров, просто розвідник. 
Потім ще пару чекістів, два-три комуняки, 
десяток академіків 
і – наввипередки, хто кого швидше здасть. 

Самовбивць замало як на велику літературу, 
ну та нічого. 

Література могла бути іншою, 
казав мій приятель, але дивися, дивися, хто це робив! 
Виключно живі люди: невдахи, пристосуванці, мученики. 
Самі тобі зболені, хворі, скулені, 
саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне. 
Література не могла бути іншою. 
Слава Богу, що дав нам саме таку – небораками писану. 

Обличчя перекошене, піт на скронях, 
сухість у роті, запах сірки, нудота, 
темний глухий підвал. 
Надобраніч, класики, поговоримо завтра. 
Здерта шкура Гомбровича 
безгучно падає вниз. 

теж, з 60-х...
* * *
Травень є травень. І ми неповторно живі, 
й наші сади мов ліси з непролазною тінню. 
Скільки тепла подаровано цьому камінню, 
світла — цим вікнам, підземного тління — траві? 

Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів? 
Травня несем на собі неспокійну відзнаку: 
тут, між великістю каменя й малістю злаку, 
чи не обернеться милість природи на гнів? 

Скільки на наших очах облетіло кульбаб? 
Що залишається — стебел пусте безголів’я? 
Мислячих стебел розкішно-густе пустослів’я? 
Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап. 

Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине. 
Ми поспішаємо жити, немов після мору. 
Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору, 
ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне

Спойлер:


60-і? Маську, а ти нічого не наплутав? Андрухович з цікавої родини, дід художник, батько лісник, але ж чи могла ці вірші написати, хоч і талановита, але ж 9-тирічна дитина???


---------------------------------------------------------
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что всё на свете — только песня
На украинском языке.                              
Леонід Кисельов

Кантілєна

avatar
Гуру
Гуру


---------------------------------------------------------
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что всё на свете — только песня
На украинском языке.                              
Леонід Кисельов

Кантілєна

avatar
Гуру
Гуру
Народ, ваши кошаки и истории про них - суперпозитивньіе. Как для понедельника. 


---------------------------------------------------------
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что всё на свете — только песня
На украинском языке.                              
Леонід Кисельов

MaleFactor

avatar
ADMIN
Пост для Маська):

"Хозяева" кафе – кошки, а люди приходят к ним в гости


"Обнаружила в Москве Котокафе. Садово-Каретная ул, дом 24 - рядом метро "Цветной бульвар", если кто залюбопытствует :)

Но по порядку



На входе предлагают снять верхнюю одежду, одеть кроксы и обработать руки. На дверях - свод правил, гласящих о том, что ничего против воли котеек проделывать с ними нельзя. Очаровательные девочки-распорядительницы выдают номерки, показывают, где чай-кофе и сендвичи и говорят о том, что любого котея (кроме молодой мейн-кунки, которая на первом фото, можно полюбить и забрать домой.

И вот мы переступили порог котейного дома
Читать дальше:
Там - преимущественно сонное царство :)





Вход в котеечную







Гвоздь программы - молодая мейн-кунка. Ей нет и годика, она резвится и играет со всеми посетителями и пристаёт ко всем котеям. Шерсть как шелк. Еле-еле удалось эту юлу сфоткать.



А этот рыжий молодой Кот - герой. У него искусственный хрусталик и титановая кость в задней лапке. Что не мешает ему быть вполне себе бодрым. А в умении обаятельно спать - ему вообще равных нет.













А эта кошечка - явно новенькая. Стеснительная, робкая (что впрочем не помешало ей слизать всю молочную пенку с моего капучино)



Девочки сказали, что всего живёт 19 кошек - но не все пожелали в этот день выйти к гостям :)

Оплата там почасовая. Что-то вроде 250 рублей за час. И всё это время можно пить чай, кофе, брать и кушать все, что лежит в холодильнике. Нельзя только котеев кормить.
А на выходе - стоит коробочка, в которую можно и нужно положить пожертвование на корм зверикам.

Кстати, все "хозяева кафе" - толстые, лоснящиеся и ухоженные. И я проверила у всех лапки - коготочки-то на месте. Просто вот такие славные человекоориентированные коты :)

В общем, местечко прелестное. Только маленькое - всего четыре столика и два дивана. Очень советую!"

Полностью здесь: http://ru-cats.livejournal.com/26026878.html


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

Масёк

avatar
Catman
Кантілєна пишет:
60-і? Маську, а ти нічого не наплутав? Андрухович з цікавої родини, дід художник, батько лісник, але ж чи могла ці вірші написати, хоч і талановита, але ж 9-тирічна дитина???
не знаю...  действимтельно - фигня выходит...он сам в 1960 родился    я по датам не задумывался... Ну вот, глянь:
вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Андрухович (1960) / Вірші

 ЕЛЕГІЯ ШІСТДЕСЯТИХ

Літо пахло м'ячем, бузиною, порічкою, 
в надвечірніх кущах цілувалися пари, 
і коли стигле сонце сідало за річкою, 
пахли тихим дощем кам'яні тротуари. 

М'яч летів до небес над антенами й липами, 
шкіряне і космічне буле його тіло. 
З виноградних альтан херувимськими хлипами 
розтікався в ефір вундеркінд Робертіно. 

Ніч густішала вмить, м'ячик танув у темряві, 
загоралися лампи в садах і на ґанках, 
потаємна глибінь відкривалась у дереві, 
озивалися тіні на бляклих фіранках. 

М'яч уже не вертався: 


А вот я сноску дам:
и общая в стихи
http://maysterni.com/user.php?id=107&t=1

От чего он и кругом 1960 пишут?  может это они указывают его год рождения?  ну тупыыыые....

Масёк

avatar
Catman
MaleFactor пишет:Пост для Маська):

"Хозяева" кафе – кошки, а люди приходят к ним в гости


пасибки, Малечек!! А презабавно!  Чего бы и у нас такое не сделать?

Масёк

avatar
Catman

MaleFactor

avatar
ADMIN
А что вы Кондрата с ДР не поздравляете?


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

MaleFactor

avatar
ADMIN


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

MaleFactor

avatar
ADMIN



---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

MaleFactor

avatar
ADMIN


---------------------------------------------------------
А в конце всех историй Азраил, которому была ведома тайна, подумал: «Я ПОМНЮ, КАК ВСЕ ЭТО СЛУЧИТСЯ ВНОВЬ»
https://www.mf-stb.net

Масёк

avatar
Catman
MaleFactor пишет:А что вы Кондрата с ДР не поздравляете?

Татышо? Я забыл! Уряааа!!!




Масёк

avatar
Catman
на все вкусы за Игоря!!!!


Масёк

avatar
Catman




Ну шо? с утра продолжим?

Масёк

avatar
Catman
тост за здоровье Кондрата !!!! И байки



Спонсируемый контент

Предыдущая тема Следующая тема Вернуться к началу  Сообщение [Страница 2 из 67]

На страницу : Предыдущий  1, 2, 3 ... 34 ... 67  Следующий

Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения